Клініко-епідеміологічна характеристика дорожньо-транспортної травми в умовах сільської місцевості

Анотація

Резюме. Дорожньо-транспортна травма залишається однією з основних причин травматизації у країнах, що розвиваються, хоча у розвинених країнах це питання також залишається болючим. Невирішеним, навіть у розвинутих країнах, все ще є надання медичної допомоги постраждалим у дорожньо-транспортних пригодах (ДТП) у сільській місцевості.

Мета дослідження: визначити й сформувати клініко-епідеміологічну характеристику дорожньо-транспортного травматизму як медико-соціального явища в умовах сільської місцевості.

Матеріали і методи. Проведено ретроспективний аналіз 315 випадків постраждалих, що отримали пошкодження внаслідок дорожньо-транспортних пригод в умовах сільської місцевості.

Результати та їх обговорення. У сільській місцевості спостерігається перевага показника виживання над показником смертності в обох статевих групах майже в однаковому значенні – майже в 2 рази. Показник виживання у чоловіків – 65,46 %, а у жінок – 68,18 %. У загальному масиві дослідження постраждалих у сільській місцевості внаслідок ДТП та у результативних групах чоловіки переважають над особами жіночої статі у 3,6 раза у групі виживших, у групі померлих – у 4,1 раза, а у загальному масиві – 3,8 раза. За віковою ознакою травму отримують особи працездатного віку 21-60 років – у 71,75 % загального масиву. Доведено залежність виникнення травми та результату перебігу травматичного процесу в постраждалих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди від ознаки участі в русі.

Висновки: Важливою особливістю клініко-епідеміологічної характеристики дорожньо-транспортної травми є дуже висока питома вага осіб працездатного віку – 71,75 %, що значно вище за такий же показник у мегаполісі – 63,65 %. Найбільша летальність спостерігається також в осіб працездатного віку 31-60 років (36,36 %-41,86 %).