Оцінка ефективності хірургічного лікування стенозу хребтового каналу поперекового відділу хребта

Анотація

Резюме. Актуальність. Поперековий спінальний стеноз одна з основних причин інвалідизації пацієнтів старшого віку, зустрічається у країнах з різним ступенем доходу. В останні роки спостерігається сплеск ендоскопічних процедур, що потребує подальшого вивчення.

Мета роботи. порівняти результати хірургічного лікування поперекового спінального стенозу прооперованих різними методами.

Матеріали і методи. Дані обстеження та лікування пацієнтів (n=43), яким виконано хірургічне втручання з приводу стенозу хребтового каналу поперекового відділу. У клінічній частині використані наступні методи: інтенсивність больового синдрому оцінювали з використанням візуальної аналогової шкали болю (ВАШ, см), задоволеність пацієнтів та оцінку якості життя - за допомогою анкетування Oswestry (Oswestry low back pain disability questionnaire, ODI). Опитувальник Oswestry (версія 2.0) дозволяв нам визначити рівень порушення якості життя хворих в балах та у вигляді індексу дисабілітації Josw.

Результати. В І групі (UBE/ULBD) показник болю в спині до операції становив – 5,3±1,3, в ІІ групі (відкрита декомпресія корінця) - 5,8±1,4 та в ІІІ групі (декомпресійна ламінектомія з ТПФ) 5,5±1,1 см (р > 0,05). В післяопераційний період показник болю в спині зменшився відповідно: в І групі (UBE/ULBD) з 5,3±1,3 см до 1,4±0,6 см (р < 0,05), протягом 6 місяців спостерігали покращення до 0,5±0,3 см (р < 0,05), у ІІ групі – з 5,8±1,4 до 2,1±0,7 см з позитивною динамікою протягом 6 місяців до 0,6±0,3 см (р < 0,05), у ІІІ групі рівень больового синдром після операції залишався порівняно високим 4,1±0,8, але в динаміці спостерігалось покращення до 1,2±0,9 протягом 6 місяців (р < 0,05). Рівень больового синдром в нижній кінцівці в І групі (UBE/ULBD) зменшився з 4,7±1,1 см до 2,3±1,0 см та до 1,1±0,4 см протягом 6 місяців спостереження (< 0,05), в ІІ групі з 5,1±1,2 см до 1,1±0,9 см та з покращенням до 1,2±0,3 см протягом 6 місяців (< 0,05), в ІІІ групі показник болю в нижній кінцівці до операції становив 5,1±1,2 см та залишався достатньо високим 3,2±1,1 см в ранній післяопераційний період, та дещо вищими в порівнянні з іншими групами через 6 місяців 1,4±0,9 (< 0,05). Оцінюючи якість життя пацієнтів визначено наступне: в І групі відмічено позитивну динаміку, а саме: індекс Oswestry покращився з 52,7±19,8% до 10,7±5,4% через 6 місяців. В ІІ групі - з 57,9±15,4% та 15,0±4,1% через 6 місяців відповідно. В ІІІ групі до операції ODI становив 51,2±16,6%, через 6 місяців покращення становило 20,3±8,1%, тобто на момент останнього опитування пацієнти з транспедикулярною стабілізацією потребували додаткового проведення реабілітаційних втручань для відновлення.

Висновки. Аналіз даних показав, що показники больового синдрому в н/кінцівках та спині, а також якість життя в ранній та віддалений п/о періоди мало відрізнялися в І групі (ендоскпічна декомпресія (UBE/UBLD)) та ІІ групі (відкрита декомпресія), але були значно гіршими в ІІІ групі (декомпресійна ламінектомія з транспедикулярною стабілізацією). Проведення декомпресійної ламінектомії з транспедикулярною стабілізацією потребує для пацієнтів проведення додатково реабілітаційних втручань для повноцінного відновлення.