Ключові слова
Як цитувати
Анотація
Резюме. Аналіз обмежень амплітуди рухів у суглобах традиційно розглядається з позицій окремих нозологій, що їх спричинюють, проте системні результати зворотного синдромологічного підходу до вивчення контрактур публікуються лише епізодично.
Мета. Визначити структуру, причини виникнення, характер та тяжкість контрактур суглобів верхньої кінцівки.
Матеріали і методи. На великому масиві (16710 пацієнтів) проаналізовано структуру контрактур суглобів верхньої кінцівки внаслідок травм та захворювань. Оцінювався розподіл за локалізацією, етіологією, ступенем тяжкості контрактури, статевою та віковою приналежністю, а також взаємозв’язок між типом та локалізацією контрактури. Простежена динаміка розвитку контрактур та кількість необхідних хірургічних втручань.
Результати. Обмеження рухів у суглобах верхньої кінцівки було зареєстроване у 5450 випадках з 16710 (32,6%), із них у пацієнтів чоловічої статі – 3485 (63,9%), жіночої – 1965 (36,1%). У процесі реконструктивно-відновного лікування хворим було виконано 7892 операцій. Найчастіше це були контрактури суглобів пальців кисті (42,5%), плечового (26,9%), ліктьового (13,4%), кистьового суглобів (13,3%), рідше – радіоульнарні контрактури (3,9%). Так, контрактуру ліктьового, радіоульнарного і кистьового суглобів найчастіше спричиняє кістково-хрящове ураження, суглобів пальців – поліетіологічний компонент, плечового – рівномірний розподіл поміж десмогенним, міогенним та кістково-хрящовим ураженням. Більшість контрактур була середньої тяжкості. Хірургічне лікування контрактур було багатоетапним для пальців кисті (1,91±1,35 операції) і, в основному, одномоментним для плечового суглоба (1,34±0,81 операції). Найбільш поліструктурними були бойові ураження, ішемічні та контрактури пальців (2,53±1,22; 2,52±1,34 та 2,5±1,24 структури, відповідно), а найменш – радіоульнарні контрактури (1,59±1,34 структури). Радіоульнарні контрактури в 37,3% випадків супроводжуються контрактурами пальців, проте зворотний зв’язок наявний лише в 1,2%. Відмічено, що контрактури радіоульнарних суглобів нерідко супроводжуються обмеженням рухів у ліктьовому та кистьовому суглобах – в 34,9 та 56,6% випадків, відповідно. Водночас зворотна залежність поєднання контрактур у кистьовому та ліктьовому суглобах із радіоульнарними не дуже висока – 4,2% та 6% випадків, відповідно.
Висновки. У хворих, які госпіталізовані для високоспеціалізованого хірургічного лікування патології верхньої кінцівки, контрактури суглобів останньої характеризуються поліетіологічністю, середнім та тяжким ступенем, викликані здебільшого порушенням кістково-хрящових структур та їх поєднанням із десмогенними, теногенними та міогенними ураженнями, простежуються специфічні взаємозв’язки за локалізацією та взаємообтяженням, швидкістю прогресування. Як правило, контрактури верхньої кінцівки мають застарілий характер і потребують багатоетапного хірургічного лікування.
Посилання
Millican СR, Lam PH, Murrell GA. Shoulder stiffness after rotator cuff repair: the fate of stiff shoulders up to 9 years after rotator cuff repair. J Shoulder Elbow Surg. 2020 Jul;29(7):1323-31. DOI: 10.1016/j.jse.2019.11.020.
Gülgönen A. Invited review article: surgery for Volkmann’s ischaemic contracture. The Journal of Hand Surgery: British & European. 2001;26(4):283-96. DOI: 10.1054/jhsb.2001.0577.
Nandi S, Maschke S, Evans PJ, Jeffrey N, Lawton JN. The Stiff Elbow. Hand (NY). 2009 Dec;4(4):368-79. DOI: 10.1007/s11552-009-9181-z.
Tranchida GV, Heest AV. Preferred options and evidence for upper limb surgery for spasticity in cerebral palsy, stroke, and brain injury. J Hand Surg Eur.2020 Jan;45(1):34-42. DOI: 10.1177/1753193419878973.
Chung KC, Yang L, McGillicuddy JE. Practical Management of Pediatric And Adult Brachial Plexus Palsies [Internet]. Elsevier Saunders; 2012. 408 p. Available from: https://books.google.com.ua/books?hl=ru&lr=&id=oa-M40ipoyEC&oi=fnd&pg=PP1&dq=Chung+KC,+Yang+L,+McGillicuddy+JE.+Practical+Management+of+Pediatric+And+Adult+Brachial+Plexus+Palsies&ots=9DqS-F2ydX&sig=0YyTpmXdSofHIIy2aeAdaCJay9Y&redir_esc=y#v=onepage&q&f=false.
Rockwood ChA, Masten FA. Rockwood and Matsen’s The Shoulder 5th Edition [Internet]. Elsevier, 2016. 1304 p. Available from: https://books.google.com.ua/.
Bain GI, Clitherow HDS. The Pathogenesis and Classification of Shoulder Stiffness. In: Itoi E, Arce G, Bain GI, Diercks RL, Guttmann D, Imhoff AB, et al. (eds) Shoulder Stiffness. Springer, Berlin, Heidelberg. 2015https://doi.org/10.1007/978-3-662-46370-3_1.
McNamara WJ, Lam PH, Murrell GA. The Relationship Between Shoulder Stiffness and Rotator Cuff Healing A Study of 1,533 Consecutive Arthroscopic Rotator Cuff Repairs. J Bone Joint Surg Am. 2016;98:1879-89. DOI: 10.2106/JBJS.15.00923.
Kelly JD. Elite Techniques in Shoulder Arthroscopy. Philadelphia: Springer; 2016. 334 р. DOI: 10.1007/978-3-319-25103-5.
Schneider WR, Trasolini RG, Riker JJ, Gerber N, Ruotolo C J. Stiffness after arthroscopic rotator cuff repair: a rehabilitation problem or a surgical indication? JSES International 2020 Oct;26;5(1):88-92. DOI: 10.1016/j.jseint.2020.09.001.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.