Ключові слова
тофуси
артроскопія
ендопротезування
Як цитувати
Анотація
Вступ. Сучасні діагностичні засоби, комплексне ортопедичне лікування, профілактика ускладнень та адекватна реабілітація хворих із хронічною подагрою можуть знизити частоту та тяжкість загострень захворювання, запобігти розвитку вторинного деформуючого артрозу, зберегти працездатність, покращити соціальну адаптацію пацієнтів та знизити частоту отримання інвалідності хворих працездатного віку.
Мета дослідження. Покращити результати лікування пацієнтів із хронічною тофусною подагрою за рахунок розробки показань до хірургічного лікування та удосконалення наявних методів сучасного ортопедичного лікування.
Матеріали і методи. Матеріалом для дослідження став аналіз результатів діагностики та лікування 58 хворих із встановленим діагнозом “хронічна тофусна подагра”, які з 2012 по 2021 рік проходили обстеження та лікування у відділах ДУ “Інститут травматології та ортопедії НАМН України” (м. Київ). Вік пацієнтів становив від 30 до 80 років (середній вік 58,4±5,3 року). Усі хворі були розподілені на дві групи – основну та контрольну. До основної групи ввійшли 27 хворих, яким було проведено, окрім консервативних методів, хірургічне лікування. До контрольної групи ввійшов 31 хворий із хронічною тофусною подагрою, яким оперативне втручання не проводилось. Для розробки, обґрунтування показань та візуалізації ступеня тяжкості патологічного процесу всім хворим було проведено сонографічне дослідження, прооперованим пацієнтам виконували патоморфологічне дослідження видалених тканин.
Результати. Результати проведених патоморфологічних досліджень дозволили системно оцінити динаміку морфологічних змін у тканинах суглоба при тофусній подагрі, уточнити особливості перебігу запального процесу, стадійність формування тофусів та визначити наслідки їх впливу на структурно-функціональний стан тканин ураженого суглоба.
Висновки. Хірургічне лікування в комплексі з консервативним дозволило достовірно зменшити активність захворювання у порівнянні з контрольною групою, досягти більш швидкого зниження рівня сечової кислоти, зменшити кількість та тривалість загострень незалежно від тривалості захворювання, зменшити прояви больового синдрому, покращити якість життя, зменшити частоту інвалідизації.
Посилання
Aslam F, Michet C Jr. My Treatment Approach to Gout. Mayo Clin Proc. 2017;92(8):1234-1247. DOI: 10.1016/j.mayocp.2017.05.026.
Day RO, Lau W, Stocker SL, Aung E, Coleshill MJ, Schulz M, et al. Management of gout in older people. J Pharm Pr Res [Internet]. 2019;49(1):90–7. DOI: 10.1002/jppr.1511.
Edwards NL, Hochberg MC, Silman AJ, Smolen JS, Weinblatt ME, Weisman MH. Clinical gout. Vol. 2.
FitzGerald JD, Dalbeth N, Mikuls T, Brignardello-Petersen R, Guyatt G, Abeles AM, et al. 2020 American college of rheumatology guideline for the management of gout. Arthritis Care Res (Hoboken) [Internet]. 2020;72(6):744–60. DOI: 10.1002/acr.24180.
Hui M, Carr A, Cameron S, Davenport G, Doherty M, Forrester H, et al. The British society for rheumatology guideline for the management of gout. Rheumatology (Oxford) [Internet]. 2017;56(7):e1–20. DOI: 10.1093/rheumatology/kex156.
Khanna P, Johnson RJ, Marder B, LaMoreaux B, Kumar A. Systemic urate deposition: An unrecognized complication of gout? J Clin Med [Internet]. 2020;9(10):3204.
Khimion L, Yashchenko O, Sytiuk T. A modern strategy for managing gout patients. Simeina medytsyna. 2019;1(81):6–11.
Mizuno T, Hayashi T, Hikosaka S. Efficacy and safety of febuxostat in elderly female patients.
Richette P, Doherty M, Pascual E, Barskova V, Becce F, Castañeda-Sanabria J, et al. 2016 updated EULAR evidence-based recommendations for the management of gout. Ann Rheum Dis [Internet]. 2017;76(1):29–42. DOI: 10.1136/annrheumdis-2016-209707.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.