Морфологічні особливості ранових каналів і внутрішньочерепної патології при вогнепальних непроникаючих черепно-мозкових пораненнях

Анотація

Актуальність. Непроникаюча черепно-мозкова травма в сучасній війні за нашими даними складає до п’ятої частини від усіх вогнепальних поранень черепа та мозку у збройних конфліктах кінця останнього та початку поточного століть. Вона є складною проблемою військово-польової хірургії, насамперед з точки зору вирішення важливого завдання медичних служб у воюючих сторін − повернення до лав військових максимальної кількості поранених. Вивчення патоморфологічних ранових каналів при різних видах вогнепальних непроникаючих черепно-мозкових поранень відкривають можливості до розробки адекватних варіантів доступів при хірургічній обробці.

Мета дослідження. Вивчити та виявити морфологічні особливості ранових каналів та внутрішньочерепних ушкоджень, що супроводжують поранення, при вогнепальних непроникаючих черепно-мозкових пораненнях для оптимального планування методики первинної хірургічної обробки черепно-мозкової рани.

Матеріали і методи. Проведення, вивчення та аналіз морфологічних особливостей ранових каналів та внутрішньочерепної патології при 155 вогнепальних непроникаючих черепно-мозкових пораненнях у військових, які пройшли хірургічне лікування у закладах 2 і 3 рівня у війні за період 2014-2020 роки. Досліджували морфологію ранових каналів та внутрішньочерепні ушкодження на основі законів ранової балістики, клінічних даних та результатів комп’ютерної томографії.

Результати. Найбільшу питому вагу при непроникаючих вогнепальних пораненнях становлять дирчато-вдавленні переломи − 39,3%, дирчаті з проникненням уламка до внутрішньої кортикальної пластинки кістки − 20%, неповні переломи (до кістки) складають — 5,8%. Серед сліпих непроникаючих поранень превалюють поодинокі − 65,2%. Частіше вони мають циліндричний сліпий канал, дирчато-вдавлений перелом кістки, супроводжуються субарахноїдальним крововиливом, забоєм головного мозку, дуже рідко - епідуральною гематомою. Більш складна патоморфологічна структура при множинних вогнепальних непроникаючих пораненнях. При цьому тільки один уламок викликає втиснений перелом черепа. За шириною можна виділити ранові канали утворенні великими та малими уламками − останні не ушкоджують кістки і не підлягають хірургічній обробці. Цей вид поранень у 78% випадків супроводжується субарахноїдальним крововиливом і у 43% випадків забоями мозкової тканини поблизу від перелому. Дотичні поранення зустрічаються у 21,9% поранень, вони мають жолобувату, подовжену форму. Дном даних поранень є лінійні та утисненні переломи. Рідко в проекції перелому формуються субдуральні та внутрішньо-мозкові гематоми. Всі непроникаючі поранення супроводжується невеликими забоями головного мозку I-II ст., субарахноїдальним крововиливом. Сліпі непроникаючі черепно-мозкові поранення інколи можуть супроводжуватися епідуральними та внутрішньомозковими гематомами.

Висновки. Непроникаючі множинні уламкові поранення супроводжуються найбільшими ушкодженнями м’яких тканин. При сліпих ранових каналах мають місце неповні дирчаті і дирчато-вдавлені переломи черепа, а при дотичних − лінійні та вдавлені. Незалежно від виду ранових каналів спостерігались забої (геморагії) невеликих розмірів і субарахноїдальні крововиливи. В рідких випадках формуються епідуральні та внутрішньомозкові гематоми. При дотичних непроникаючих пораненнях зустрічаються субдуральні гематоми, інколи в поєднанні з внутрішньомозковими. При дотичних пораненнях снаряди не викликають молекулярного струсу і не призводять до вторинних некрозів, тому висікати краї рани під час первинної хірургічної обробки не потрібно.