Помилки та ускладнення при лікуванні пацієнтів із переломами кісточок гомілки

Анотація

Резюме. Кількість помилок та ускладнень при лікуванні переломів кісточок гомілки лишається високою. Мета роботи. Ретроспективний аналіз помилок та ускладнень при лікуванні переломів кісточок гомілки. Матеріали і методи. 385 пацієнтів із наслідками переломів кісточок гомілки (AO/OTA 44) у віці 18-87 років за період із березня 2000 року по серпень 2020-го. Чоловіків було 280, жінок – 105. Давність ушкодження становила від 3 до 408 місяців (у середньому 29,9±6,8 місяця). Аналіз був проведений з урахуванням рекомендацій Асоціації остеосинтезу (AO) та ВГО “Українська асоціація ортопедів-травматологів”. Результати. Помилки при діагностиці та лікуванні становили 57,4% (221 випадок), у 164 випадках (42,6%) тяжкість первинного ушкодження та час від моменту травми були об’єктивними чинниками розвитку деформуючого артрозу 3-4-ї стадій. Дефекти діагностики були присутні у 40 випадках (10,4%). Необґрунтоване консервативне лікування застосоване у 47 випадках (12,2%). Дефекти хірургічної техніки відмічені у 174 випадках (45,2%): невиконання остеосинтезу малогомілкової кістки при переломах “С” – 24 випадки (6,2%), неадекватний хірургічний доступ – 45 випадків (11,7%), неадекватний вибір фіксатора – 45 випадків (11,7%), транскутанна фіксація спицями в якості остаточного остеосинтезу – 14 випадків (3,6%), неадекватна тібіо-фібулярна стабілізація – 49 випадків (12,7%). Неточна репозиція зламаних кісток у оперованих пацієнтів зареєстрована у 114 випадках. Висновки. Отримані результати можуть бути корисними при плануванні подальших клінічних та епідеміологічних досліджень.