Ретроспективний аналіз лікування хворих із больовим синдромом при остеохондрозі грудного відділу хребта

Анотація

Резюме. Метою цього дослідження було виявлення ознак кардіологічної складової у формуванні хронічного больового синдрому при остеохондрозі грудного відділу хребта.

Матеріали і методи. Ретроспективно досліджено історії хвороби 434 пацієнтів з остеохондрозом грудного відділу хребта, які проходили обстеження і лікування в умовах ДУ “ІТО НАМН України”. Серед них було 207 чоловіків і 227 жінок. На основі опрацювання матеріалів стаціонарних і амбулаторних історій хвороб та консультативних висновків проведено аналіз місця проживання, способу життя пацієнтів, наявності супутньої патології, тривалості захворювання та частоти загострень на рік. Були проаналізовані фактори ризику та скарги хворих з акцентом на характер больового синдрому, проводилась оцінка результатів лікування.

Результати. На грудний остеохондроз майже рівною мірою страждали чоловіки (47,7±2,4%) та жінки (52,3±2,3%) працездатного віку (89,0%). Переважна більшість проживала в містах (88,2%). Найчастіше за локалізацією зустрічався ізольований грудний остеохондроз (43,3±0,3%) із тривалістю захворювання до 1 року (72,3%) і частотою загострень 1 раз на рік (54,4%). Біль був переважно скимного характеру з іррадіацією в праву половину грудної клітки та праву верхню кінцівку (88,5%). Спостерігали залежність больового синдрому від зміни положення тіла та тривалість за часом від однієї години до кількох діб (92,1%). До факторів ризику розвитку захворювання зараховано гіподинамію – 10,4%, ожиріння – 5,5%, іншу супутню патологію – 4,6%, генетичну схильність та шкідливі звички, відповідно у 4,1% та 3% випадків. У 90,0% випадків пацієнтам проводилось медикаментозне лікування у вигляді прийому нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) та анальгетиків. 10,0% лікувались із використанням фізіотерапії (52,7%), масажу (97,2%) та лікувальної гімнастики (91,7%). Поєднання медикаментозних і немедикаментозних методів було у 63,2% пацієнтів. За результатами лікування позитивний ефект відмічено у 87,5% хворих.

Висновки. Ретельний аналіз отриманих негативних результатів свідчить про наявність у цієї категорії пацієнтів вірогідної супутньої кардіологічної патології, що потребує подальшого вивчення і дослідження.