Ключові слова
дистальний метаепіфіз променевої кістки
Як цитувати
Анотація
Резюме. Частота ушкоджень дистального метаепіфіза променевої кістки становить від 16 до 33% усіх переломів кісток скелета, і зростання захворюваності на остеопороз, безумовно, обумовлює тенденцію до підвищення частоти ушкоджень цієї локалізації. Репозиції необхідні близько 53,3% травмованих, серед них половина (26,6%) має великі нестабільні переломи типу В і С, які потребують хірургічного лікування.
Матеріали і методи. Дослідження проводилося за матеріалами травматологічних пунктів і травматологічних відділень “Міська клінічна лікарня № 2” ДМР м. Дніпро, КНП “Міська клінічна лікарня № 6” ДМР м. Дніпро. З метою оцінки віддалених наслідків проведений ретроспективний аналіз архівних матеріалів 318 пацієнтів з ушкодженням дистального метаепіфіза променевої кістки, в тому числі рентгенограми 271 жінки (85,2%) та 47 чоловіків (14,8%).
Результати. Проведений аналіз дає підстави стверджувати про наявність залежності віддалених проявів від характеру і тяжкості переломів, якості репозиції або хірургічного лікування. Переломи типу А і С мають виражену тенденцію до розвитку проявів деформуючого артрозу променево-зап’ястного суглоба у віддалений період після травм, що може бути обумовлено наявністю дисконгруентності суглобових поверхонь на тлі залишкових допустимих зміщень фрагмен- тів.
Висновки. Забезпечення точної репозиції переломів та розширення показань до хірургічного лікування при допустимих зміщеннях кісткових фрагментів при переломах дистального метаепіфіза променевої кістки дозволить знизити частоту і тяжкість проявів артрозу у віддалений період.
Посилання
Strafun SS, Timoshenko SV. Fractures of the distal metaepiphysis of the radius. Kiev: Feniks; 2015. 307s.
Zazirnyi IM, Vasylenko AV. Biomechanical modeling in determining the strength of fixation of various types of implants in the treatment ofintra-articularfracturesof the distal metaepiphysis of the radius according to type C3 (biomechanical study). Travma. 2019;20(2):106-114. Available from: http://www.mifua.com/archive/article/47779.
Meena S, Sharma P, Sambharia AK, Dawar A. Fractures of distal radius:an overview. J Family Med Prim Care. 2014 Oct-Dec;3(4): 325-32. PMID: 25657938. DOI: 10.4103/2249-4863.148101
Al-Amin Z, Senyürek SA, Van Lieshout EMM, Wijffels MME. Systematic review and pooled analysis of the rate of carpal tunnel syndrome afterprophylacticcarpaltunnelrelease in patients with a distal radius fracture. Hand Surg Rehabil. 2018 Jun;37(3):155-159. PMID: 29580685. DOI: 10.1016/j.hansur.2018.02.004
Zazirnyi IM, Vasylenko AV. Modern methods of treatment of fractures of the distal metaepiphysis of the radius (literature review). Ortopediia, travmatolohiia ta protezuvannia. 2013;(3):107-112. Available from: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ OpTlP_2013_3_24.
Burianov OA, Omelchenko TM, Sobolevskyi YuL. Prevention and treatmentofposttraumaticosteoarthritisinpatients with intra-articular osteochondral fractures. Travma. 2012;13(4):33-9.
Bentohami A, van Delft EAK & Vermeulen Jet al. Non- or minimally displaced distal radial fractures in adult patients: three weeks versus five weeks of cast immobilization a randomized controlled trial. J Wrist Surg 2019; 8:43-8.
Jerrhag D, Englund M, Karlsson MK, Rosengren BE. Epidemiology andtimetrendsofdistalforearmfractures in adults – a study of 11.2 million person-years in Sweden. BMC Musculoskelet Disord. 2017 Jun 02;18(1):240. PMID: 28576135. PMCID: PMC5457562. DOI: 10.1186/s12891-017- 1596-z
Loisel F, Bourgeois M, Rondot T, Nallet J, Boeckstins M, Rochet S, Leclerc G, Obert L, Lepage D. Treatment goals for distal radius fractures in 2018: recommendations and practical advice. Eur J Orthop Surg Traumatol. 2018 Dec;28(8):1465- 1468. PMID: 29663104. DOI: 10.1007/s00590-018-2196-9
Baruah RK, Islam M, Haque R. Immobilisation of extra- articular distal radius fractures (Colles type) in dorsiflexion: the functional and anatomical outcome. J Clin Orthop Trauma. 2015;6:167-72 .
Mellstrand Navarro C, Ahrengart L, Törnqvist H, Ponzer S. Volar locking plate or external fixation with optional addition of K-wires for dorsally displaced distal radius fractures: a randomized controlled study. J Orthop Trauma. 2016; 30: 217-24.
Matelenok YeM. Bets HV, Bets IH. Tactics of surgical treatment of fractures of the distal metaepiphysis of the bones of the forearm. Ortopedyia, travmatolohyia y protezyrovanye. 2011;(2):76-80.
Bets IH. Criteria for choosing technologies for the treatment of injuries to the distal metaepiphyses of the forearm bones. Travma. 2018;19(3).
Chen CN, Jupiter JP. Management of Distal Radial Fractures. J. Bone Joint Surg. Am. 2007;89:2051-2062.
Walenkamp MM, Aydin S, Mulders MA, Goslings JC, Schep NW. Predictors of unstable distal radius fractures: a systematic review and meta-analysis. J Hand Surg Eur Vol. 2016; 41:501–515.
Naumenko LYu, Vinnik AA. Results oftreatmentof fractures of the distal metaepiphysis of the radius. Travma. 2011;(2):25-29.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.