Мультидисциплінарний консенсус: ураження плечового сплетіння. Основні принципи діагностики та лікування
ARTICLE PDF

Ключові слова

травма плечового сплетіння, ураження плечового сплетіння, плечове сплетіння, алгоритм, консенсус.

Як цитувати

Цимбалюк , В., Страфун , С., Третяк , І., Борзих , О., Курінний , І., Гайко , О., Гайович , В., Резніков , О., & Лисак , А. (2020). Мультидисциплінарний консенсус: ураження плечового сплетіння. Основні принципи діагностики та лікування. TERRA ORTHOPAEDICA, (1(104), 118-122. https://doi.org/10.37647/0132-2486-2020-104-1-118-122

Анотація

Резюме. Ушкодження плечового сплетіння – тяжка та виснажлива травма, що характеризується грубим порушенням функції верхньої кінцівки. Переважно це травма молодих активних людей працездатного віку, яка нерідко призводить до значної втрати функції верхньої кінцівки та інвалідності постраждалого. 10 жов- тня 2019 року під час XVIII з’їзду ортопедів-травматологів України, що відбувся у місті Івано-Франківську, було проведено круглий стіл із базових питань діагностики та лікування постраждалих з ураженнями плечового сплетіння та було прийнято мультидисциплінарний консенсус щодо основних принципів діагностики і лікування уражень плечового сплетіння. Під час круглого столу були розглянуті питання визначення груп ризику щодо ураження плечового сплетіння (пацієнти з політравмою, постраждалі в ДТП, пацієнти з травмами ділянки надпліччя, вивихами плеча, відкритими ураженнями надпліччя та підключичної ділянки, пацієнти з нетиповим больовим синдромом у плечі, пацієнти з порушенням функції верхньої кінцівки після оперативних втручань у надключичній та підключичній ділянці, шиї, мастектомії, променевої терапії), протокол клінічного обстеження пацієнтів (що обов’язково має включати можливість активних рухів у суглобах верхньої кінцівки та стабілізації лопатки, обов’язковим є визначення сили м’язів ураженої кінцівки у порівнянні зі здоровою, визначення чутливості у відповідних зонах автономної іннервації корінців, важливим є визначення синдрому Горнера). Також було визначено місце та час проведення додаткових методів обстеження (в екстреному порядку УЗД та рентгенографія, через 3 тижні – голкова та стимуляційна електронейроміографія, МРТ плечового сплетіння або шийного відділу хребта, КТ-мієлографія) та прийнятий алгоритм курації пацієнтів із травмою плечового сплетіння, визначені центри хірургії плечового сплетіння. Все це надалі лягло в основу мультидисциплінарного консенсусу.

https://doi.org/10.37647/0132-2486-2020-104-1-118-122
ARTICLE PDF
Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.