Ключові слова
Як цитувати
Анотація
Резюме. Післятравматичний (вторинний) артроз плечового суглоба, що розвивається внаслідок переломів проксимального епіметафіза плечової кістки, складає близько 10% усіх випадків артрозу плечового суглоба незалежно від лікувальної тактики.
Мета роботи. Дослідити основні причини розвитку післятравматичного артрозу плечового суглоба у хворих із переломами проксимального епіметафіза плечової кістки.
Матеріали і методи. Клінічну групу склали 295 хворих із переломами проксимального епіметафіза плечової кістки, які з 2009 по 2020 рік перебували на лікуванні у відділеннях Державної установи “Інститут травматології та ортопедії НАМН України” (м. Київ). З них 55 (18,64%) хворих, у яких був виявлений післятравматичний артроз плечового суглоба. Вік пацієнтів складав від 27 до 68 років (середній вік 42,7±9,5 років), чоловіків було 155 (52,5%), жінок – 140 (47,5%). Наявність післятравматичного омартрозу визначали в терміни від 3 до 5 років після перелому. Усіх хворих із післятравматичним остеоартрозом плечового суглоба залежно від проведеного лікування було розподілено на дві групи: група А – хворі після металоостеосинтезу проксимального епіметафіза плечової кістки, група Б – хворі, яким проводилось консервативне лікування. У групі А було 35 (63,6%) хворих, у групі Б – 20 (36,4%) хворих. Для визначення типу перелому застосовували універсальну класифікацію АО/ASIF.
Висновки. Найбільшу кількість випадків післятравматичного омартрозу при консервативному лікуванні було виявлено при переломах типу А1 – 10,9% та А2 – 14,6%; при оперативному лікуванні післятравматичний омартроз розвився у хворих із переломами типу С3 – 12,6% та А3 – 14,6% (р≥0,05). Основною причиною розвитку післятравматичного омартрозу є асептичний некроз голівки плеча – 61,8% (р≤0,05), який частіше розвивається у хворих із переломами типу В та С за класифікацією АО. Найбільший вплив на розвиток омартрозу у хворих із переломами проксимального епіметафіза плечової кістки мають навантаження на плечовий суглоб – як під час реабілітації, так і в повсякденному житті та наявність контрактури в плечовому суглобі.
Посилання
Functional outcomes of reverse shoulder arthroplasty compared with hemiarthroplasty for acute proximal humeral fractures / M.J. Boyle, S.M. Youn, C.M. Frampton [et al.] //J. Shoulder Elbow Surg. – 2013. – № 22. – Р. 32–37.
Crosby L.A. Proximal Humerus Fractures Evaluation and Management / L.A. Crosby, R.J. Neviaser. – Springer, International Publishing Switzerland, 2015. – 164 р.
Habermeyer P. Classifications and Scores of the Sholder / P. Habermeyer, P. Magosch, S. Lichtenberg. – Springer, Berlin, 2006. – 297 р.
Karl J.W. The Epidemiology of Upper Extremity Fractures in the United States, 2009 / J.W. Karl, P.R. Olson, M.P. Rosenwasser ∕∕ J. Orthop. Trauma. – 2015. – № 16. – Р. 25–28.
Perren S.M. Fracture healing: fracture healing understood as the result of a fascinating cascade of physical and biological interactions. Part I. An Attempt to Integrate Observations from 30 Years AO Research. / S.M. Perren // Acta Chir. Orthop. Traumatol. Cech. – 2014. – № 81. – Р. 355–364.
Minimally displaced fractures of the greater tuberosity: outcome of non-operative treatment / E. Rath, N. Alkrinawi, O. Levy [et al.] // J. Shoulder Elbow Surg. – 2013. – № 22. – Р. 8–11.
The PHILOS plate for proximal humeral fractures-risk factors for complications at one year / C. Spross, A. Platz, К. Rufibach [et al.] // J. Trauma Acute Care Surg. – 2012. – № 72. – Р. 783–792.
Лапач С.Н. Статистические методы в медико-биологических исследованиях с использованием Excel / C.Н. Лапач, А.В. Губенко, П.Н. Бабич. – Киев : Морион, 2000. – 320 с.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.