Наш погляд на відновне лікування після пластики передньої хрестоподібної зв’язки колінного суглоба

Анотація

Резюме. У роботі представлена програма реабілітації пацієнтів після реконструкції передньої хрестоподібної зв’язки. Програма працює в Центрі ортопедії, травматології та спортивної медицини Клінічної лікарні “Феофанія” та у клініці спортивної та балетної травми ДУ “Інститут травматології та ортопедії НАМН України”. Курс реабілітації поділяється на п’ять періодів: 1) передопераційний період; 2) ранній післяопераційний період (гострий) (0-2 тижні); 3) період відновлення функції (до 9 тижня); 4) період підготовки та поступового повернення до оздоровчої та спортивної діяльності (з 9 тижня); 5) період повернення до повноцінної спортивної діяльності (через 6-9 місяців, залежно від виду спорту). Принципи післяопераційної допомоги та реабілітації в наших клініках наступні: 1) зменшення болю, набряклості та запалення; 2) повне навантаження оперованої кінцівки з або без милиць; 3) негайні вправи на відновлення об’єму руху в діапазоні від 0° до 60-90° із поступовим збільшенням до 120° і повне згинання через 6-9 тижнів після операції (використовуючи CPM, пасивні, активні допоміжні та активні вправи); 4) вправи для тренування чотириголового м’яза стегна, м’язів-згиначів гомілки та всіх м’язів нижньої кінцівки та тазу зі збільшенням опору в закритих і відкритих кінетичних ланцюгах; 5) вправи на тренування пропріоцепції та координації (з раннього післяопераційного періоду); 6) повернення на роботу через 3-6 тижнів, оздоровлення та заняття спортом через 4, 6, 9 місяців; 7) тісна співпраця хірурга, реабілітолога та пацієнта під час реабілітації. Ми орієнтуємося на досягнення якнайшвидшого повного розгинання колінного суглоба, контролю роботи м’язів та відновлення пропріоцепції. Вправи виконуються в закритих і відкритих кінетичних ланцюгах, із напруженням м’язів задньої поверхні стегна і гомілки, щоб уникнути занадто великого навантаження на трансплантат. У випадках зі спортсменами та рекреаційно активними пацієнтами до їх реабілітаційних програм (починаючи з раннього післяопераційного періоду) були включені елементи спортивних специфічних вправ. Це допомогло відновити правильні рухові стереотипи та знищити психологічний бар’єр, який заважає поверненню до повноцінної спортивної діяльності. Повернення до спорту ми дозволяли, якщо пацієнти досягали повного діапазону рухів, нормального рівня пропріоцепції та балансу м’язів, функціональні тести виконувались приблизно до рівня 90% і не було болю чи набряків через фізичні навантаження.