Структура причин первинного протезування плечового суглоба

Анотація

Актуальність. Протезування плечового суглоба є методом вибору при лікуванні пацієнтів із травматичними ушкодженнями, що значно порушують функцію суглоба та супроводжуються тривалим больовим синдромом.

Мета роботи. Дослідити основні причини ушкоджень плечового суглоба, що призвели до його протезування.

Матеріали і методи. Клінічну групу склали 162 хворих, яким було проведено протезування плечового суглоба у відділенні мікрохірургії та реконструктивно-відновної хірургії верхньої кінцівки Державної установи “Інститут травматології та ортопедії НАМН України” (м. Київ). Питома вага чоловіків у когорті обстежуваних склала (44,4%), жінок – (55,5%). Середній вік обстежуваних серед чоловіків становив 62±11,4 року, серед жінок – 66±10,1 року. Середній термін звернення за спеціалізованою медичною допомогою після гострої травми склав 24±10,9 дня, у пацієнтів із посттравматичними наслідками – 50,6±81,1 місяця. У більшості випадків хворим було виконано однополюсне протезування плечового суглоба – 126 (78,7%), реверсивне протезування – 27 (15,6%) та тотальне протезування – 9 (5,6%) відповідно.

Результати. Протезування плечового суглоба переважно виконувалось у хворих зі свіжими (до 3 тижнів від дня травми) та застарілими переломами та переломовивихами проксимального епіметафіза плечової кістки – 35 (21,6%) та 48 (29,6%) відповідно. Частка хворих із післятравматичним асептичним некрозом голівки плечової кістки становила 49 (30,2%). (p<0,005), що свідчить про високу частоту ускладнень після проведеного остеосинтезу тощо. Хворих із травматичними масивними ушкодженнями сухожилків ротаторної манжети, які потребували протезування плеча, було 18 (11,1%), із несправжніми суглобами – 12 (7,4%). Однополюсні системи протезів переважали в загальній структурі типу протезу – 126 (78,7%), оскільки реверсивні та тотальні протези в Україні отримали реєстрацію не так давно.

Висновки. Аналіз наших спостережень показав, що причинами протезування плечового суглоба є важкі пошкодження, що виникають при високоенергетичних травмах – 101 (62,3%) хворих і післятравматичному асептичному некрозі – 49 (30,2%). Свіжі та застарілі переломи і переломовивихи проксимального епіметафіза плечової кістки є одними з найбільш частих травм згідно з аналізом – 35 (21,6%) і 48 (29,6%), а їх кількість і складність продовжують збільшуватися з віком. Розуміння етіологічних чинників, що призвели до ендопротезування плечового суглоба, дає можливість прогнозувати віддалені функціональні результати і працювати над зменшенням кількості таких хворих.